Рекомендації для батьків

УВАГА!!! Батькам про коронавірус

В час пандемічної ситуації поширення вірусу COVID-19 памятайте про те, що карантин це не додаткові канікули для дітей.

Мета карантину – захистити країну від нового вірусу, який продовжує поширюватись світом. 

Школа на карантині. Що ж потрібно знати батькам?

Інфекція передається переважно повітряно-крапельним шляхом від зараженої людини або через дотик до забруднених поверхонь.
ЩО РОБИТИ:

·         попросити дітей не підходити ближче ніж на 1 метр до людей, що кашляють, чхають або мають жар;

·         нагадувати дітям про обов’язкове миття рук перед прийомом їжі та після відвідування вбиральні (мити руки потрібно щонайменше 20 секунд або використовувати дезінфекційні засоби для рук);

·         попросити дітей утриматися від прийому їжі з загальних упаковок або посуду (горішки, чіпси, печиво та інші снеки), куди багато людей занурюють руки;

·         просити дітей уникати привітальних обіймів і рукостискань, поки епідеміологічна ситуація не стабілізується;

·         посилити вимоги до вологого прибирання приміщень, очищення та дезінфекції об’єктів, яких торкається велика кількість людей, провітрювати приміщення;

·         важливо уникати місць масового скупчення людей.

 Правильно поводити себе в умовах поширення вірусу?

·         мити руки щонайменше 20 секунд або використовувати дезінфекційні засоби для рук;

·         під час кашлю або чхання прикривати рот і ніс паперовою хустинкою, яку потім необхідно викинути; чхати також правильно у згин ліктя;

·         не підходити ближче ніж на 1 метр до людей, що кашляють, чхають або мають жар, уникати будь-якого тісного контакту з ними;

·         не споживати сирих чи недостатньо термічно оброблених продуктів тваринного походження.

Допомогти дітям навчатися  дистанційно

Рекомендації для батьків щодо організації виховання і розвитку дитини вдома

 Рекомендації батькам з підтримки позитивної самооцінки у підлітка

      Людині потрібно, щоб її любили, розуміли, визнавали, поважали, щоб вона була комусь потрібна і близька, щоб у неї був успіх у справах, навчанні й роботі, щоб вона могла реалізувати власні здібності, вдосконалюватися, поважати себе. Основа самооцінки дитини закладається в залежності від того, як із нею поводяться батьки. Якщо вони розуміють і приймають її, терпляче ставляться до її недоліків і промахів, вона виростає з позитивним ставленням до себе. Якщо дитину постійно «виховують», критикують і муштрують, самооцінка її виявляється низькою, хибною.

      Загальний закон тут простий: у дитинстві ми дізнаємось про себе лише зі слів та ставлення до нас рідних. Образ дитини будується зовні, рано чи пізно вона починає бачити себе такою, якою її бачать інші. Кожним зверненням до підлітка – словом, вчинком, інтонацією, жестом, виглядом і навіть мовчанням – ми сповіщаємо йому не лише про себе, але й завжди про нього, а часто саме про нього.

      Від знаків любові й визнання у підлітка складається відчуття: «Зі мною все гаразд», «я – добрий». А від сигналів засудження, невдоволення, критики – відчуття: «зі мною щось негаразд», «я – поганий». Покарання, а тим більше саме покарання, лише заглиблює його відчуття неблагополуччя й нещастя. Унаслідок підліток, врешті-решт, може дійти висновку: «Поганий, то й нехай! І буду поганим!» Це – виклик, за яким приховується гіркота відчаю.

      Щоб не допустити глибокого розладу дитини із самим собою і навколишнім світом, потрібно постійно підтримувати її самооцінку, відчуття самоцінності. Це можна зробити, керуючись наступними принципами:

   · Безумовно приймати дитину такою, якою вона є. · Активно співчувати її потребам і хвилюванням.

   · Бути разом із нею (читати, поділяти захоплення, відпочивати). · Не втручатися в ті її заняття, з якими вона справляється самостійно.

   · Допомагати, коли просить.

   · Підтримувати успіхи.

   · Довіряти їй свої почуття.

   · Конструктивно вирішувати конфлікти.

   · Використовувати в повсякденному спілкуванні фрази: «Мені добре з тобою», «Мені подобається, як ти…», «Ти, звичайно, впораєшся», «як добре, що ти у нас є».

   · Бути міцними й послідовними.

      Діти – тонкі психологи. Вони чудово відчувають слабкості дорослих. Тому, не дивлячись на вашу готовність до компромісу, син або донька мають знати, що батьківський авторитет непорушний. Якщо ж дорослі демонструють підлітку власну невитриманість, істеричність, непослідовність, важко чекати від нього доброї поведінки.

 Поради батькам майбутніх першокласників

·         Не залякуйте дітей школою, адже це призведе до небажання дитини йти туди. Особливо небезпечним це є стосовно боязких, невпевнених у собі дітей.

·         Виявляйте цікавість до індивідуальності дитини, її внутрішнього світу.

·         Суворість і доброзичливість у вихованні дітей повинні бути помірними.

·         Сприяйте добрим взаєминам вашої дитини з однолітками, адже за їх відсутності виникають напруженість і хвилювання, що призводить до появи відчуття неповноцінності, агресивності. У дитини може сформуватися негативне ставлення до дітей, до школи.

·         Головну увагу при формуванні невимушеності і спілкуванні з дорослими приділяйте сюжетно-рольовій грі (гра в школу, роль учителя).

·         Для формування адекватного рівня спілкування і взаємодії дитини з однолітками використовуйте ігри, за правилами яких діти змушені узгоджувати власні дії для виконання спільного завдання.

·         Для формування внутрішньої позиції дитини, розвитку її адекватної оцінки та самооцінки, використовуйте режисерські ігри, у яких носія- ми ролей є іграшки (ляльки, тварини). Дитина сама створює і реалізовує сюжет гри, одночасно виконуючи різні ролі.

·         Для формування навчальної діяльності застосовуйте дитяче експериментування, під час якого діти «відкривають» нові сторони та якості об'єктів, нові знання сприяють появі нових питань.

Що повинна знати і уміти шестирічна дитина

Шестирічна дитина повинна знати:

— свою домашню адресу і телефон;

— адресу школи;

— телефон, місце роботи батьків;

— шлях від дому до школи.

Шестирічна дитина повинна уміти:

— самостійно переходити вулицю, дотримуючись правил вуличного руху;

— замкнути і відімкнути двері своєї квартири, подзвонити по телефону;

— самостійно зібрати портфель, орієнтуючись на розклад уроків;

— самостійно одягатися за порою року та погодою;

— стежити за своїм одягом, взуттям;

— виконувати основні гігієнічні процедури (умитися, почистити зуби, зачесатися, мити руки перед їжею);

— прибрати зі столу після прийому їжі;

— користування туалетом.

     Також дитина повинна уміти, не відволікаючись, працювати в класі, займатися, уважно слухати вчителя та батьків, самостійно виконувати їх вказівки, голосно, чітко, не соромлячись, відповідати на запитання вчителя, уміти спланувати свій час, без нагадування і допомоги виконувати домашнє завдання.

                 Рекомендації батькам гіперактивних дітей

·   У своїх відносинах із дитиною дотримуйтеся «позитивної моделі». Хваліть її в кожному випадку ,коли вона цього заслужила ,підкреслюйте успіхи . Це допоможе зміцнити в дитини впевненість у власних силах .

·   Уникайте повторень слів «ні» і «не можна» .

·   Говоріть стримано ,спокійно  і м’яко .

·   Давайте дитині тільки одне завдання на певний відрізок часу ,щоб вона могла його завершити.

·   Для підкріплення усних інструкцій використовуйте зорову стимуляцію.

·   Заохочуйте дитину до всіх видів діяльності ,що вимагають концентрації уваги.

·   Підтримуйте вдома чіткий розпорядок дня . Час прийму їжі ,виконання домашніх завдань і сну повинний відповідати  цьому розпорядкові .

·   Уникайте по можливості скупчень людей. Перебування у великих магазинах ,на ринках ,у ресторанах тощо чинить на дитину надмірно стимулюючий вплив .

·   Під час ігор обмежуйте дитину тільки одним партнером . Уникайте неспокійних , гучних приятелів . Оберігайте дитину від стомлення ,оскільки воно призводить до зниження самоконтролю і наростання , гіперактивності . Давайте дитині можливість витрачати  надлишкову  енергію . Корисна щоденна фізична активність на свіжому повітрі :тривалі прогулянки ,біг ,спортивні заняття.